Методичні рекомендації щодо написання, оформлення
і представлення учнівських науково-дослідницьких робіт
у 2013/2014 навчальному році
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. На Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу-захисту щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.
Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень МАН.
1.2. Кожна робота повинна ґрунтуватися на певній науковій
та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи, їхньої обробки, аналізу
й узагальнення, включати посилання на відповідні наукові джерела
та відбивати власну позицію дослідника.
У роботі мають бути чітко відображені такі аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність і перевага запропонованих підходів
та результатів. Зміст і результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно й аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.
Назва роботи має бути стислою й відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.
1.3. До наукової роботи обов’язково додаються відгуки наукових керівників і рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).
Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.
1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.
1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких
не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені
в попередні роки й не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які
є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.
Автори таких робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію й до участі
в подальших етапах конкурсу-захисту не допускаються.
Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих тез, оформлених відповідно до зазначених у листі вимог.
2. СТРУКТУРА РОБОТИ
Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки
(за необхідності).
3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ
3.1. Титульний аркуш.
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком.
3.2. Тези.
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності й завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; повна назва базового позашкільного навчального закладу; повна назва навчального закладу; клас/курс; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь, учене звання) наукового керівника.
3.3. Зміст.
Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи
й відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.
3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень
і термінів (за необхідності).
Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їхній перелік подається у вигляді окремого списку, що розміщується перед вступом.
Перелік має розташовуватись у дві колонки. Ліворуч
в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни; праворуч – їхнє детальне розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їхнє розшифрування наводиться в тексті при першому згадуванні.
3.5. Вступ.
У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об’єкт та предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); зазначаються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу-захисту особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (уперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку тощо); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їхнього використання; для прикладних робіт – про прикладну цінність отриманих результатів.
У випадку використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід зазначити цей факт і висвітлити конкретний особистий внесок учасника. Також наводяться відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).
Обсяг вступу – 2-3 сторінки.
3.6. Основна частина.
Основна частина науково-дослідницької роботи складається
з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень.
У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів.
В основній частині роботи наводиться характеристика джерел, використаних для написання роботи, та здійснюється короткий огляд літератури з певної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки
за визначеною проблемою, зазначаються питання, що залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, описуються методика й техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються
та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.
Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи
та повністю її розкривати.
3.7. Висновки.
Висновки повинні містити стислий виклад результатів вирішення наукової проблеми й поставлених завдань, а також виклад оцінних суджень та узагальнень, вироблених у процесі аналізу обраного матеріалу. Необхідно підкреслити самостійність цих висновків, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках отриманих результатів, обґрунтувати їхню достовірність і навести рекомендації щодо їхнього використання.
3.8. Список використаних джерел.
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел.
Список використаних джерел слід розміщувати в один із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний
у користуванні та рекомендований під час написання роботи);
в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків наукових праць; у хронологічному порядку.
Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования
и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація
та документація. Скорочення слів в українській мові
у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»,
ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Наприклад,
- книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д.Л., Максимов В.М., Оріховський Р.Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.
- збірник: Цеков Ю.І. Підтекст художнього твору
і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.
- стаття із журналу: Дзюба І.М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.
Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.
Наприклад: Королько Л.М. «Голодомор 1932-1933
на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.
Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.
3.9. Додатки.
У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи та кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули
й розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.
4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
4.1. Загальні вимоги.
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом
1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє й нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів – 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних і стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою
(у секціях «Російська мова», «Російська література» дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист таких робіт також проводиться іноземною мовою.
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої)
з абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту)
та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.
4.2. Правила нумерації в роботі.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Усі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези
й додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється
у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться
в тому ж рядку.
Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться в тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки й розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».
Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається
з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».
Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань
у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватися на окремій сторінці. Додаток повинен мати заголовок, який друкується вгорі симетрично до тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами й позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».
4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела.
Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів із великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Посилання в тексті роботи на джерела позначається порядковим номером відповідно до списку використаних джерел та виділяється двома квадратними дужками, наприклад, «… у працях [1-7]…».
Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках,
а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), що пояснює те чи інше явище й постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Згідно з науковим етикетом, текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту й позначається трьома крапками. У тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора й наводити відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули вказуються порядковим номером формули у круглих дужках, наприклад «… у формулі (2.1)».
На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «…у табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово «дивіться», наприклад: «див. табл. 1.3».
4.4. Правила оформлення формул.
Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі та складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується й нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення й ділення з повторенням знака в наступному рядку.
Символи й коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, у якій згадуються
у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.
Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.
4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.
Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їхнього обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.
Усі ілюстрації згадуються в тексті роботи.
Назва ілюстрації розміщується відразу після її номера, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки,
а її назва – посередині, симетрично до тексту й наводиться жирним шрифтом.
Заголовки граф мають починатися з великих літер; підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком,
і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблиця розміщується (після першого згадування про неї)
у тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
