Четвер, 24.05.2018, 16:31
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт учителя хімії

Меню сайту
Фотощоденник
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 491
Час життя сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Луї Пастер

Louis Pasteur.jpg

 

                                                                                                                                                                                                                                                                       

Луї́ Пасте́р (фр. Louis Pasteurнар. 27 грудня 1822Дольдепартамент Жура — dagger 28 вересня 1895Марн-ла-Кокетт,департамент О-де-Сен) —

видатний французький мікробіолог і хімік. Пастер відкрив мікробіологічну суть бродіння і багатьох хвороб людини,

став разом з Фердінандом Коном та Робертом Кохом одним з основоположників мікробіології та імунології[2].

Його роботи в галузі вивчення будови кристалів і явища поляризації світла лягли в основу стереохімії[3].

Також Пастер поставив крапку в багатовіковій суперечці про наявність вітальної сили,

що призводить до постійної появи живого з неживого, дослідним шляхом довівши неможливість цього. Його ім'я широко відоме в колах фахівців

у галузі харчових технологій завдяки створеній ним і названій згодом на його честь технології пастеризації.

 

 

 

Ранні роки життя

 

Луї Пастер народився у французькому департаменті Жура в 1822 році. Його батько — Жан Пастер — був шкіряником і ветераном Наполеонівських воєн. Луї вчився в коледжі Арбуа, потім Безансону. Там вчителі порадили вступити доВищої нормальної школи у Парижі, що йому і вдалося зробити 1843 року. Він закінчив її у 1847 році. Пастер виявився до того ж талановитим художником, його ім'я значилося в довідниках портретистів XIX століття. Він залишив портрети своїх сестер і матері, але, у зв'язку із захопленням хімією, займатись живописом покинув. Пастелі і портрети батьків та друзів, написані Пастером у віці 15 років, тепер виставлені і зберігаються в музеї Інституту Пастера в Парижі.

Освітянська діяльність

 

Луї Пастер був професором фізики в Діжонському ліцеї (1847—1848), після цього — професором хімії в Страсбурзькому (1849—1854) та деканом нового факультету природничих наук у Лілльському (з 1854) університетах. З приводу Призначення у Лілль Луї Пастер промовив свою часто цитовану фразу: фр.«Dans les champs de l'observation, le hasard ne favorise que les esprits préparés»(«У загальній масі шанс випадає лише підготовленому розуму»). Пастер у Страсбурзі в 1849 році познайомився з Марі Лоран, дочкою ректора університету. 29 травня 1849 року вони одружились, в шлюбі народилось п'ятеро дітей, однак лише двоє з них дожили до дорослого віку (інші померли від черевного тифу). Перенесені особисті трагедії надихнули Пастера на пошук причин й спонукали до спроб віднайти ліки від заразних хвороб, таких як тиф[2].

З 1856 року Луї Пастер обіймав посаду директора з навчальної роботи (фр. directeur des études) у Вищій нормальній школі, де займався (1858—1867) реформуванням системи навчання. За цей період система прийому іспитів стає жорсткішою, що сприяє поліпшенню результатів навчання, зміцненню знань, посиленню конкурентоспроможності та підвищенню престижу навчального закладу.

Роботи в галузі хімії

 

Першу наукову роботу Пастер виконав 1848 року. Вивчаючи фізичні властивості винних кислот, він виявив, що кислоти, отримані під час бродіння, мають властивість поляризувати світло, тоді як хімічно синтезованим кислотам це не властиво. Вивчаючи кристали під мікроскопом, він виділив два їх типи, що були наче б віддзеркаленням один одного. Зразок, що складався з кристалів одного типу, повертав площину поляризації за годинниковою стрілкою, а іншого — проти. Суміш двох типів 1:1 не поляризувала світло.

Пастер зробив висновок, що кристали складаються з молекул різної структури. Хімічні реакції створюють обидва їх типи з однаковою ймовірністю, проте живі організми використовують лише один з них. Таким чином вперше було показано хіральність молекул. Як було з'ясовано пізніше, амінокислоти також хіральні, причому у складі живих організмів присутні лише їх L-форми (за рідкісними винятками). Після цієї роботи Пастера було призначено ад'юнкт-професором фізики в Діжонському ліцеї, але вже за три місяці (1849 року) він перейшов ад'юнкт-професором хімії до університету Страсбургу.

Дослідження бродіння

 

За дослідження бродіння Пастер взявся 1857 року. У той час панувала теорія, що цей процес має хімічну природу (Ю. Лібіх), хоча вже публікувалися роботи про його біологічний характер (Ш. Каньяр де Латур, 1837), які не мали визнання. До 1861 року Пастер довів, що утворення спиртугліцерину і бурштинової кислоти під час бродіння може відбуватися тільки у присутності мікроорганізмів, часто специфічних.

У 1859 році Французька академія наук заснувала премію тому, хто раз і назавжди покінчить із суперечками про можливість чи неможливість самозародження живих організмів з неживої речовини у наш час. У 1860—1862 роках Пастер вивчав можливість самозародження мікроорганізмів. Він провів елегантний експеримент, узявши термічно стерилізоване живильне середовище і вмістивши його у посудину із загнутою вниз довгою шийкою (S-подібну колбу з відкритою шийкою) щоб був доступ міфічній «життєвій силі». Скільки б посудина стояла на повітрі, ніяких ознак життя в ній не спостерігалися, оскільки бактерії, що містяться в повітрі, осідали на вигинах шийки. Але варто було відламати її, як незабаром на середовищі зростали колонії мікроорганізмів. 1862 року Паризька Академія наук нагородила Пастера премією за вирішення питання про самозародження живого організму.

Пастер довів, що на бродіння негативно впливає кисень (т. з. ефект Пастера). Багато бактерій, що здійснюють бродіння (наприклад, маслянокислі бактерії), можуть розвиватися тільки в безкисневому середовищі. Ці факти дозволили йому розділити всі організми на аеробні (ростуть при наявності кисню) і анаеробні (без нього). Бродіння таким чином, було анаеробним процесом, життям без дихання.

В той же час, організми здатні як до бродіння, так і до дихання, за наявності кисню росли активніше, і до того ж споживали менше органічної речовини з середовища. Так було доведено, що анаеробне життя менш ефективне порівняно з аеробним. Зараз вважається, що з однієї кількості органічного субстрату організми аеробів здатні дістати в 20 разів більше енергії.

Врятування шовківництва

 

У середині XIX століття епідемія, що вразила шовкопрядів в південних районах Франції, набула величезних розмірів і загрожувала підірвати шовківництво. 1865 року колишній вчитель Пастера запросив його на південь Франції, щоб знайти причину хвороби шовкопрядів. Луї Пастер після деяких коливань прийняв пропозицію вивчити хвороби шовковичних шовкопрядів. У період 1865—1869 років він їздив щоліта в Аді і працював тут над цим питанням в маленькому будиночку, де у нього була влаштована . У роботі йому допомагали дружина, дочка і учні по Вищій нормальній школі.

Дослідження Пастера дозволили встановити, що епідемія була викликана двома різними хворобами. Перша, найбільш небезпечна з них, пебріна шовкопряда, характеризується наявністю в організмі комах на всіх стадіях їх розвитку особливих тілець, які є збудниками захворювання. Ці тільця можуть потрапити з материнського організму в яйця, і таким чином хвороба передається потомству. Луї Пастер розробив дуже ефективний спосіб боротьби з цим захворюванням, що полягає у відборі для розведення потомства метеликів, що не уражених збудником. Друга хвороба — фляшерія була подолана значно легше. Завдяки роботам вченого було врятовано шовківництво на півдні Франції і в Італії[4].

У 1874 році палата депутатів у знак визнання видатних заслуг перед батьківщиною призначила Пастеру довічну пенсію у 12 000 франків, збільшену у 1883 році до 26 000 франків. У 1881 році Луї Пастера було обрано членом Французької академії наук.

Дослідження інфекційних захворювань

 

Після публікації 1876 роботи Роберта Коха «Етіологія сибірської виразки» Пастер повністю присвятив себе імунології. У 1880 році Луї Пастер виділив культуру збудника холери курей, яку підтримували частими пересіваннями на м'ясному бульйоні. З волі випадку йому вдалось зробити одне з найбільших відкриттів. Одного разу культура збудника холери курей була залишена в термостаті на декількох тижнів без пересівання на нові середовища. Ця культура втратила здатність навіть у високих дозах вбивати курей, і Пастер припустив, що введення таких ослаблених культур мікробів може створити несприйнятливість у тварин до даного захворювання, подібно до того, як щеплення коров'ячої віспи оберігає людину від захворювання віспою. Це припущення блискуче підтвердилося на досліді. Так був знайдений спосіб запобігання від заразних захворювань введенням ослаблених збудників, який виявився придатним до багатьох інфекційних хвороб і зіграв величезну роль в боротьбі з ними.

Так Л. Пастер, остаточно встановивши специфічність збудників сибірської виразки, пологової лихоманки, холерисказу, курячої холери та інших хвороб, розвинув уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень, зокрема від сибірської виразки (1881), сказу (спільно з Емілем Ру, 1885).

Перше щеплення проти сказу було зроблене 6 липня 1885 року 9-річному Йозефу Майстеру на прохання його матері. Лікування закінчилося успішно, хлопчик видужав.

Принципи отримання вакцин і методи їх застосування, розроблені Пастером для профілактики інфекційних захворювань, успішно використовуються вже понад 100 років.

 

Цікаві факти життя

 

Пастер все життя займався біологією і лікував людей, не отримавши ні медичної, ні біологічної освіти. Також Пастер у дитинстві займався живописом. Коли франузький художник Жан-Леон Жером побачив через роки його роботи, він сказав, як добре, що Луї обрав науку, оскільки він був би нам великим конкурентом[8].

1868 року у віці 46 років у Пастера стався крововилив у мозок. Він залишився інвалідом: ліва рука не діяла, ліва нога волочилася по землі. Він ледве не загинув, але врешті-решт одужав. Більше того, він зробив після цього найзначніші наукові відкриття: створив вакцину проти сибірської виразки і щеплення проти сказу[9]. Коли вчений помер, виявилося, що частина його мозку була зруйнована. Помер Пастер від уремії.

Пастер першим запропонував ідею про можливість життя без мікробів. На цій ідеі базується наука про стерильні організми —гнотобіологія.

За словами І. І. Мечникова, Пастер був пристрасним патріотом і ненависником німців. Коли йому приносили з пошти німецьку книжку або брошуру, він брав її двома пальцями і відкидав з почуттям відрази[10].

Пастер був нагороджений орденами майже всіх країн світу. Загалом він мав близько 200 нагород.

 

 

Вхід на сайт
Годинник
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Калькулятор
Пошук
Пошук у Вікіпедії

Wikipedia

Результати пошуку

Друзі сайту




Освіта в Українi
Сторінка у ВКонтакте