Періодичний закон Д. І. Менделєєва

На відміну від своїх попередників, Д. І. Менделєєв був глибоко переконаний в існуванні природного взаємозв’язку між усіма хімічними елементами, як між подібними, так і між неподібними.

За основу систематизації хімічних елементів Менделєєв обрав відносну атомну масу, вважаючи, що вона є головною характеристикою хімічного елемента. Вона не змінюється при утворенні елементом простої або складної речовини. Розташовуючи символи всіх відомих на той час 63 хімічних елементів в ряд згідно з порядком зростання їхньої відносної атомної маси, він помітив, що елементи з подібними властивостями (наприклад, лужні метали) не з’являються безпосередньо один за одним, а періодично (регулярно) повторюються. Виявилося, що так само закономірно, через певний інтервал, повторюється «хімічний характер» сполук елементів.

Ці закономірності більш-менш чітко простежуються по всьому ряді елементів, розташованих за порядком збільшення їхніх атомних мас.

Аналізуючи послідовність елементів, Д. І. Менделєєв виявив, що залежність властивостей елементів та їхніх сполук від атомної маси є періодичною. У 1869 році він сформулював Періодичний закон: властивості хімічних елементів, а також утворених ними простих і складних речовин перебувають у періодичній залежності від відносних атомних мас елементів.

У зв’язку з відкриттям складної будови атома було змінено й формулювання Періодичного закону: властивості хімічних елементів, а також утворених ними речовин перебувають у періодичній залежності від зарядів їхніх атомних ядер.