Валентність

При утворенні молекули атоми не просто об’єднуються в якийсь безладний клубок, а зв’язуються в певній послідовності особливими хімічними зв’язками. Причому кожен атом може утворити не нескінченне, а тільки певне число таких зв’язків. У XIX столітті вчені встановили, що атоми різних елементів мають різну здатність приєднувати до себе інші атоми. Так, було відзначено, що атом Гідрогену може приєднувати тільки один атом іншого хімічного елемента, атом Оксигену — два атоми, Нітрогену — три атоми. Цю властивість атомів було названо валентністю.

Валентність — це число хімічних зв’язків, які певний атом може утворити з іншим атомом.

Щоб показати, як атоми з’єднані в молекулі, часто використовують структурні формули. У них показують не тільки число атомів у молекулі, але й послідовність їхнього з’єднання.

Із цієї формули видно, що в молекулі води атом Оксигену з’єднаний із двома атомами Гідрогену, причому атоми Гідрогену один з одним не зв’язані. Кожен хімічний зв’язок у структурній формулі позначений рискою. Отже, атом Оксигену утворюють два зв’язки — валентність Оксигену дорівнює II (двовалентний), а атоми Гідрогену утворюють по одному зв’язку — валентність Гідрогену дорівнює І (одновалентний).

Розгляньмо молекулу вуглекислого газу. Його структурна формула має такий вигляд:

У вуглекислому газі атоми Оксигену утворюють по два зв’язки з атомом Карбону (такий зв’язок називають подвійним), а Карбон при цьому утворює чотири зв’язки (або два подвійні зв’язки). У цій сполуці валентність Карбону дорівнює IV.

У різних елементів валентність може бути постійною й змінною. Так, Гідроген завжди одновалентний, а Оксиген завжди двовалентний. Тим часом Сульфур може бути двовалентним, чотиривалентним і шестивалентним.