Виникнення органічної хімії

Ви вже знайомі з багатьма хімічними речовинами і знаєте, що їх можуть утворювати атоми майже будь-яких хімічних елементів. Серед всіх хімічних елементів окремо вирізняється Карбон, тому що на його основі будується величезна кількість різноманітних сполук, він утворює десятки мільйонів речовин. Речовини на основі атомів Карбону називають органічними, а їхнім вивченням займається спеціальний розділ хімії — органічна хімія.

Органічні речовини відомі людству протягом декількох тисяч років (серед перших відомих органічних речовин були винний спирт, оцтова кислота, цукор тощо). Але довгі роки їх могли виділяти тільки з живих організмів або продуктів їх життєдіяльності і не могли самостійно їх синтезувати. В ті часи це пояснювалось теорією віталізму, згідно з якою органічні речовини можуть утворюватися тільки в живих організмах під впливом деякої «життєвої сили». Саме тому в 1807 році шведський хімік Єнс Якоб Берцеліус запропонував назву «органічні» для позначення речовин, що одержують з живих організмів.

Переворот в уявленні про органічні речовини і бурхливий розвиток органічної хімії почався з відомого синтезу Вьолера. В 1825 році, проводячи свої хімічні експерименти, Вьолер зі звичайних неорганічних сполук у звичайній пробірці отримав сечовину, яку до цього часу виділяли із сечі і тому вважали органічною речовиною. Але дослід Вьолера довів, що органічні речовини можуть утворюватися і без впливу «життєвої сили». Це було крахом теорії віталізму. Після повідомлення Вьолера багато хіміків звернули увагу на добування органічних речовин, що стало початком розвитку нового напрямку хімії — органічної хімії.