Глюкозу застосовують в основному як поживну речовину. Її застосування тут розуміється дещо умовно, оскільки безпосередньо задля цієї мети вона використовується мало (як лікувальний засіб).

Основне значення глюкози як поживного засобу — в обміні речовин організму — енергетичне, тому що енергія утворюється в результаті екзотермічної реакції окиснення глюкози:

У процесі метаболізму глюкози повне окиснення відбувається не відразу, а ступінчасто. При цьому енергія виділяється поступово, малими порціями на кожній стадії (при поступовому виділенні тепло встигає розсіятися й не викликає ушкодження білків та інших чутливих до нагрівання речовин організму). Більша ж її части на йде на синтез аденозинтрифосфатної кислоти (АТФ), що є універсальним акумулятором енергії в організмі. За рахунок енергії, яка виділяється при наступному розпаді АТФ, організм і здійснює свої різноманітні функції (скорочення м’язів, секреція, синтез речовин тощо). Молекули АТФ потім знову утворюються при окисненні речовин, що надходять у клітини, і т. д.

Глюкозу використовують як зміцнювальний лікувальний засіб, тому що її дуже легко засвоює організм й тому що вона дає йому енергію.

Процес окиснення глюкози в клітинах проходить через десятки стадій, кожна з яких каталізується особливим ферментом. Усі ці стадії неможливо розглянути в школі (їх вивчають у курсах біохімії). Можна лише відзначити появу двох відомих вам речовин на шляху від глюкози до кінцевих продуктів окиснення: