Жив собі на світі хитрун-нахаба на ім’я Алюміній. Його володіння знаходилися між двома могутніми королівствами.
Одним королівством правив молодий життєрадісний король Натрій. Все в його королівстві було блакитним: чисте блакитне небо,глибокі,прозорі,блакитні озера і річки , блакитні квіти пахли на блакитних полях. І жили в королівстві блакитноокі веселі і добрі люди.
Працювалося і жилося в королівстві легко, вільно, радісно. А це викликало сильну заздрість у правительки іншого королівства Сірки. Вона вся пожовкла від заздрощів і злоби, часом навіть починала плавитися від внутрішнього жару або чорніти ліловим полум’ям. Нарешті її терпіння лопнуло після одного пишного святкування, влаштованого Натрію на честь народження сина, і Сірка оголосила війну Натрію. Він ніколи нікому зла не бажав зла, за характером м’який, як віск, хоч ножем його ріж, не був готовий до війни. Натрій звернувся до Алюмінію: « Допоможи, адже ми з тобою з одного сімейства – металів». Алюміній погодився , але вирішив влаштувати так , щоб обидва війська перебили один одного і він заволодів би тим і тим королівствами.
Війська Натрію і Сірки билися, не шкодуючи сил. А Алюміній зі своїм військом все вигадував зручну позицію : якщо здобувало верх військо Сірки, то Алюміній відразу був за неї, так само і з Натрієм. Нарешті і Натрій і Сірка зрозуміли хитрість і подвійність задумів Алюмінію. Вони послали найсильніших воїнів з наказом знищити поганця.
Алюмінія тим часом хтось попередив про це і він встиг втекти в країну інших елементів.
А Натрій і Сірка вирішили зробити один спільний замок з двома королями. Людям все подобалося і всі жили в щасті і мирі.