Опис досвіду

Опис досвіду роботи

Ковтун Валентини Миколаївни,

учителя хімії
Кременчуцької гімназії №5 імені Т. Г. Шевченка

« Кожна дитина певною мірою – геній,

кожен геній деяким чином дитина»

А. Шопенгауер

            Звичайна людина обходиться мільйоном нервових клітин мозку з мільярдів можливих. А в талановитих людей працюють десятки мільйонів клітин. А в геніальних, можливо, і сотні мільйонів. Можливо, мозок кожного з нас зарезервований на геніальну роботу. І саме геніальність, а не посередність – природний стан людини? 

            Допомогти тим, хто вступає в життя, приблизитись до такого природного стану є, на мій погляд, основним завданням вчителя; розвивати творче мислення кожного генія, незалежно від рівня його геніальності, але спираючись на цей рівень і враховуючи його.

              На сучасному етапі розвитку, найважливішим капіталом є інформація, а найбільшою цінністю держави є не її природні ресурси, не економічний потенціал, а люди здатні створювати  нове – творити.

            Розвиток креативності – одна зі складових частин формування творчої особистості, потребу в якій висуває сучасність. Цього можна досягти спираючись на: синергетичну  парадигму освіти, що є альтернативою технократичній  освітній парадигмі; тенденції переходу від знаннєцентричної до культуровідповідної школи; креативну модель навчання, розвивальне навчання; особистісно-зорієнтований підхід в навчанні; врахування індивідуальних особливостей учнів; вдосконалення розвиваючих педтехнологій.

            Я перебуваю в активному пошуку методів розвитку цілісної системи творчого мислення, але це вимагає неабияких зусиль, мабуть, не одного науково-дослідницького інституту. Глибоко розумію необхідність такої роботи, її концептуальний напрям та шукаю дієві практичні методи та прийоми.

              Шляхи досягнення мети вбачаю в: посиленні мотивації навчальної дійсності та зміни напряму від зовнішньої мотивації до внутрішньої; акцентуванні на тому, що хімічні знання є складовою частиною загальнолюдської культури; зміні сприйняття навчального процесу, не як необхідності, а як емоційно-естетичної насолоди – створення доброзичливої атмосфери, співпереживання за успіхи, створення впевненості учня у власних силах.   

            Планую навчальний процес як двосторонню діяльність: навчання та учіння, в якій знання виступають продуктом власної діяльності учня за рахунок використання проблемного підходу.

            Застосування спеціальних методів та прийомів розвитку творчого мислення починалося з використання ігрових моментів: складання та розв’язування кросвордів відповідно до теми;  хрестиків-нуликів в темах "Прості і складні речовини", «Оксиди", "Кислоти", "Основи", "Солі". Їх накопичення та результативність привели до застосування гри в повному обсязі. В першу чергу це були загальноприйняті ігри, адаптовані до навчального процесу: КВК, Брейн-ринги, "Еврика" –  які я застосовую на таких етапах уроку як АОЗ і закріплення знань, підсумок уроку і як форму проведення тематичного оцінювання. Справжня творчість починається тільки тоді, коли школярі пишуть хімічні казки самостійно, коли вони здатні створити нові образи. Ось чому особливу увагу звертаю на виконання учнями таких домашніх завдань: Скласти хімічну казку, вірш, задачу-розповідь, оповідання до теми уроку.

            Метод ділових ігор представлений в моїй практиці такими формами:  круглі столи між хіміками-технологами і екологами, з’їзди видатних хіміків на тему: 

« Життя і діяльність Менделеєва", "Теорія будови органічних речовин", "Атоми і молекули", засідання спілок "Генетичний зв'язок", як в неорганічній так і в органічній хімії; "Фізіологічна дія етанолу".

              Рольову гру застосовую і в темі "Вода", коли учням пропонується вибрати професію журналіста, вченого, поета, казкаря і відповідно до фаху описати властивості води; в темі "Оксиген. Кисень", де учням пропонується провести телепередачу "На добраніч діти", самостійно написавши сценарій казки.

            Уроки-подорожі також займають значне місце в педагогічному процесі. Це мандрівки до країн: Оксигеніум, Нітрогеніум, Аква, в минуле: подорож в країну Алхімію, уявлення вчених середньовіччя про будову речовин, закон збереження маси речовини.

            Методи активізації творчого мислення давно існують, тож я зупинюсь саме на тих, які я застосовую у власній практиці найчастіше: метод мозкового штурму, синектика, метод проектів.

            ММШ – метод мозкового штурму, автором якого є американський психолог  А.Осборн, 1937. Метод мозкового штурму дозволяє генерувати різні варіанти розв'язання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Цей метод застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб вирішення проблеми.

            Застосування методу слід проводити у два етапи: робота на сесіях "генераторів ідей", під час якої організатор повинен  занотувати всі ідеї в порядку висунення та роздати експертами для проведення експертизи. При цьому "експерти" мають право подавати будь-які ідеї, але їхня думка не повинна бути обґрунтованою. На другому етапі відбувається робота на сесіях "експертів": організатор збирає висновки, зроблені „експертами, і, на підставі оцінки, розставляє ідеї за часом їхньої реалізації. Після завершення цієї роботи обговорюються всі ідеї і пропонується остаточний їх перелік для подальшої реалізації.

            Щоб забезпечити максимальний ефект, "мозковий штурм" потрібно проводити за певними правилами:

1)  першим суворо заборонена будь-яка критика висунутих ідей, другі повинні критикувати. На першій стадії перевага віддається кількості, а не якості висунутих ідей;

2) “генератори” ідеї висувають без будь-якого обгрунтування, а для „експертів” навпаки – кожне рішення або твердження має бути аргументованим та доведеним;

3) “генератори” висувати можуть будь-які ідеї, а "експерти" не можуть висувати ідеї, які не є обгрунтованими або алогічними;

 4) загальне – і “генератори”, і „експерти” можуть розвивати ідеї висунуті іншими.  Застосовую ММШ для розв’язання проблеми багатоманітності органічних речовин,  в темах "Розчини", "Неметали".

            Синектика – метод, що використовує аналогії, як засіб зміщення свідомого мислення на рівень підсвідомої активності (Г. Гордон, 1952).

            Найчастіше використовую пряму аналогію в темах: "Кислоти", "Оксиди", "Основи", "Солі". У всіх классах пропонується довести що дана речовина є ... та записати її добування, властивості, але по аналогії з тією речовиною що вивчалася.

            Пропонується і особистісна аналогія -  емпатія, за якою необхідно вжитися в образ і вказати на свої відчуття. Наприклад: "Я - інертний газ", "Я - малоактивний азот", " Я - етиловий спирт ", " Я –Д. І. Менделеєв "

              Сутність символічної аналогії полягає в тому, що для характеристики поняття використовується парадоксальнее красиве словосполучення, що вдало створюються учнями: ядро – енергетична мізерність; донорно-акцепторніий звязок - щедра зухвалість; кристалогідрати - суха вода; вода - сльози неба.

              За фантастичною аналогією допускається будь-які твердження, що не відповідають дійсності:  Якби земна атмосфера була як у Юпітера з метану, то...; якби всі елементи мали постійну валентність..., якби органічний світ був силіцієвим… Такі розміркування є поштовхом до вияву дитячої фантазії.

            Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Саме слово "проект" у перекладі з латинської мови означає "кинутий уперед, задум, план" тощо.

              Метод проектів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових часто шляхом самоосвіти. Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі. Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні отримують досвід вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

              Найскладнішим для впровадження у навчальний процес дослідницьких проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап. При плануванні на навчальний рік  виділяю провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі разом з учнями формулюємо відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Завжди враховую, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат просто "витягується" із Інтернету. Тому використовую теми, що не мають однозначної інтерпретації.Надзвичайно важливу роль для школяра відіграє оцінка його праці на уроці. Кожна оцінка коментується та виставляється не за окрему відповідь, а за результат активної роботи учня протягом всього уроку, практикую також само оцінювання та взаємооцінювання.

              Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню соціалізованої особистістості; працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності. Навчаю самостійно розподіляти обов'язки за  принципом "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.

              Під час роботи з інформаційною частиною проекту деяким учням  складно зорієнтуватися в інформаційному просторі. Тому  розпочинаю навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей.  Певні труднощі для учнів пов'язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища в цілому. Не завжди легко для них оцінити форму презентації матеріалу. Тому складаю графік індивідуальних консультацій, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригую у випадку необхідності. Завдяки спланованим діям,  досягається чітка взаємодія між членами групи, що навчає мислити, сприяє формуванню вільної творчої особистості.

              Протягом останніх років було реалізовано наступні проекти: "Вплив алкоголю на підлітковий організм", "Дзвони Чернобиля", "Природні джерела вуглеводнів", "Харчові добавки" Міни-проекти застосовую в темах "Розчини", "Періодичний закон", "Метали".

            Досконалу систему розвитку творчого мислення містить в собі ТРВЗ винахідника і письменника - фантаста С. Альтшулера. Деякі прийому і методи я використовую: "причина – наслідок", "властивості – застосування", метод моделювання маленькими чоловічками, розв'язок фізичного протиріччя.

            Інтерактивні методи застосовую не лише на уроках, а й в роботі з обдарованими дітьми, яка ґрунтується на наступних основоположних принципах:

- системності,

- безперервності,

- командності,

- взаємодопомоги,

- поєднання участі в олімпіадному русі з роботою в МАН,

- взаємозв’язок теорії та практики.

            Постійна робота з обдарованими дітьми не припиняється в канікулярний період, він використовується для участі в інтернет-олімпіаді, написання теоретичної частини наукової роботи. За допомогою використання нестандартних підходів при викладанні хімії збільшилась кількість учнів, які працюють на творчому рівні, про що свідчить їх бажання брати участь у позакласній роботі та наукових конференціях, олімпіадах різних рівнів, МАН з високою результативністю. Заняття відбуваються за програмою підготовки до всеукраїнської олімпіади в різновіковій команді, де старші учні передають свій досвід молодшим. При викладанні хімії у всіх класах широко використовую експериментальні задачі, розв’язання яких потребує нестандартного підходу, що сприяє креативному розвитку на уроках хімії.Результативність роботи полягає в формуванні стійкого інтересу до предмета, радісного прийняття уроку, партнерських міжособистісних відносин, створенні ситуації успіху, підвищення рівня знань, і, як наслідок, в значних досягненнях в олімпіадному русі та науково-дослідницькій діяльності.

            Система креативної хімічної освіти спрямована на формування творчого мислення всіх учнів, розвиток їх інтелектуальних здібностей які мають першорядне значення для оволодіння знаннями і вміннями в різних галузях науки. Креативна освіта перетворює засвоєння знань умінь на захоплюючу мандрівку, пригоду, яка пов’язана з розкриттям секретів речовини, природи світу в цілому.

            Розвиток креативності – необхідна умова формування творчої особистості в сучасному суспільстві. Інтерактивні методи є найбільш ефективними для розвитку обдарованості дітей. Гуманітарна гімназія є сприятливим середовищем для перетворення викладання точних наук в творчий процес. Розвиток креативності є нагальною потребою часу та інтерактивні методи найкраще сприяють розвитку творчої особистості.

Література:

1. Адаменко Н.Є. Школа успіху / Н.Є. Адаменко // Початкова школа XXI ст. – 2009. - №21.

2. Бітченко Ю.Б., Каршашова І.І. ТРВЗ і викладання курсу шкільної біології. // Хімія, біологія. – К.: Шкільний світ, № 18 (270). – 2003. – С. 20 – 23.

3. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Г.О. Сиротенко. – X.:Основа, 2003.

4. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / О. Пометун, Л. Пироженко. – К., 2002.

5. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1996.

6. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика / Ярошенко О.Г. - К.: Партнер, 1997.