Завантажити PDF

Андрій Грабовий
Інтерактивні технології навчання в підготовці майбутніх вчителів хімії

У центрі докорінного вдосконалення системи освіти постає проблема
підготовки педагогічних працівників з високим рівнем професіоналізму,
інтелектуального потенціалу, інноваційним мисленням, здатних до творчої
праці. Тому перехід від традиційного інформаційно-пояснювального до
особистісно орієнтованого навчання слід здійснювати не лише у
загальноосвітніх, а й у вищих навчальних закладах.
Допомогти у перетворенні студентів з об’єкта професійної підготовки на
суб’єкта індивідуального професійного розвитку спроможна інтерактивна
модель навчання. Хоча ця модель в більшій мірі розроблена і впроваджена в
шкільний навчальний процес, однак певні її елементи можуть бути з успіхом
застосовані у вищій школі. Для того, щоб студент – майбутній вчитель – був
спроможний застосовувати інноваційні методи навчання в шкільній практиці,
він повинен бути не просто теоретично з ними ознайомлений, а й
безпосередньо виступати в ролі суб’єкта навчання.
Питання загальнопедагогічної підготовки майбутніх вчителів
розглядаються в працях О.О. Абдуліної, Ю.К. Бабанського, І.А. Зязюна,
Н.В. Кузьміної, О.Г. Мороза, В.О. Сластьоніна та інших. Вони наголошують
на тому, що особливого значення в підготовці майбутніх учителів у сучасних
умовах набуває поєднання фундаментальної освіти, глибокого засвоєння
наукових засад професійної діяльності з формуванням практичних вмінь та
навичок.
Технологічний підхід до організації навчального процесу висвітлений в
працях А.М. Алексюка, В.П. Беспалька, М.В. Кларіна, Г.К. Селевка,
С.О. Сисоєвої, П.А. Юцявічене та інших.
Проблема інтерактивних технологій навчання в загальноосвітніх
навчальних закладах знайшла відображення в працях М.В. Вересової,
М.В. Кларина, О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, С.В. Решнової, В.Д. Шарко,
В.І. Шулдика та інших.
Існуюча джерельна база з проблем професійно-методичної підготовки
майбутніх вчителів хімії засвідчує, що окремі аспекти цієї проблеми були
предметом дослідження В.В. Арестенка, О.В. Іващенко, Т.С. Івахи,
С.Ф. Решнової, Г.М. Чернобельської, О.О. Шишкіної, О.Г. Ярошенко та
інших. Водночас проблема використання інтерактивних технологій в
підготовці майбутніх вчителів хімії вивчена недостатньо і потребує
подальших досліджень. Актуальність дослідження мотивується і тим, що
інтерактивні технології, як зазначають Н. Побірченко та Г. Коберник, «ще
недостатньо поширені в українській школі. Щоб прискорити процес їх
упровадження, необхідно, насамперед, підготувати вчителів до роботи з ними.
Це потребує … активне вивчення і впровадження інтерактивних технологій у
навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів освіти» [6, 9].
Мета даної статті полягає в узагальненні та систематизації науково-
теоретичних основ інтерактивного навчання в загальноосвітніх навчальних
закладах та висвітленні науково-методичних засад використання
інтерактивних технологій в підготовці майбутніх вчителів хімії.
Семантичне значення слова інтерактивний походить від англійського
слова «interact», де «inter» – взаємний, «act» – діяти [5, 160]. Отже,
інтерактивний – означає здатність взаємодіяти в режимі бесіди, діалогу з
чимось (комп’ютером), або з кимось (людиною).
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес
відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників
навчального процесу [8, 9]. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне,
групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними
суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу
того, що вони знають, вміють здійснювати. Організація інтерактивного
навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових
ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної
ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, створенню
атмосфери співробітництва, взаємодії.
Такий підхід до навчання не є повністю новим для української школи.
Частково окремі методи використовувались в українській школі в перші
десятиріччя ХХ ст. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний та
проектний методи, робота в порах змінного складу, виробничі екскурсії,
практики були передовим словом не лише в радянській, але й у світовій
педагогіці. Проте, відсутність належного методичного забезпечення,
теоретичного осмислення й експериментальної перевірки призвели до
виникнення певних проблем: зниження ролі вчителя у навчальному процесі,
недостатність мотивації учнів до таких форм навчання. Окрім того, за умов
поступового переходу суспільства до тоталітаризму за сталінських часів такі
методи навчання виявилися непотрібними і постановою ЦК ВКПб від 25
серпня 1932 р. «Про навчальні програми й режим у початковій і середній
школі» були піддані нищівній критиці.
Тому в 30-х роках ХХ ст. українська школа перетворилася на
авторитарну, репродуктивно орієнтовану, з пануючою стандартизацією й
уніфікацією засобів, форм і методів навчання.
Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти у
працях В.О. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 1970–1980-х рр.
Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, у теорії розвивального навчання.
Наприкінці ХХ століття інтерактивні технології набули поширення в
теорії та практиці американської школи, де їх використовували під час
вивчення різноманітних предметів. Дослідження, проведені Національним
тренінговим центром США (штат Меріленд), засвідчують, що інтерактивне
навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо
впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику)
[8, 11].
Усі інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи:
фронтальні технології, технології групового (кооперативного) навчання,
технології навчання у дискусії [8, 33].
Серед інтерактивних методів широко використовуються такі з них як:
мозковий штурм, мікрофон, коло ідей, робота в малих групах, займи позицію,
прес-метод, акваріум, подорож, рольові ігри та інші.
Побіжно схарактеризуємо ці методи.
Метод «Мікрофон» надає можливість кожному учневі сказати щось
швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку в
уявний мікрофон.
«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення,
пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників.
Мозковий штурм спонукає учнів упродовж обмеженого часу виявляти уяву і
творчість.
«Коло ідей» – метод, який дає можливість учням по черзі, сидячи в колі,
висловлювати свою думку або обґрунтовувати свою позицію.
Метод «Займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного
питання в класі. Учні займають певну позицію щодо певного питання: «так»,
«ні», «не визначився».
Метод «Прес» дає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і
стислій формі формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного
питання.
Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для
спілкування та співпраці.
Метод «Акваріум» сприяє розвитку навичок ведення дискусій в малих
групах.
З метою опрацювання значного обсягу інформації за короткий проміжок
часу використовується метод «Ажурна пилка».
Інтерактивне навчання в практиці загальноосвітніх навчальних
закладів. Про актуальність цього виду навчання засвідчують численні
публікації на сторінках науково-методичної літератури [1–4; 6; 9; 10].
Посібник [3], упорядником якого є Г. Мальченко та О. Каретникова,
ознайомлює з новітніми інтерактивними технологіями організації навчання
хімії. В посібнику висвітлюється теоретичні засади інтерактивного навчання,
рекомендації щодо застосування окремих методів, а також розробки уроків з
їх використанням.
Л.Є. Богданова в посібнику «Інтерактивні технології навчання на уроках
хімії» [1] на прикладі конкретних тем шкільного курсу розглянула можливі
варіанти застосування інтерактивних методів у навчанні хімії. Запропоновані
методики дозволяють вчителю значно поліпшити засвоєння навчального
матеріалу розглянутих тем учнями.
В.І. Шулдик [10] в своєму дослідженні не тільки описує різні технології
інтерактивного навчання біології в школі, а й розкриває методику їх
організації.
В.Д. Шарко [9] пропонує методи інтерактивного навчання на уроках
фізики – американська мозаїка, метод групового дослідження, мозкова атака,
кооперативне взаємонавчання, ажурна пилка, коло ідей та інші.
Л. Колток [4] ділиться досвідом використання інтерактивних методів під
час вивчення хімії ліцеїстами економіко-правового ліцею – «Діаграма Вена»,
«Кубування», «Сенкан», «РАФТ». Коротко опишемо деякі з них.
«Діаграма Вена». Використовується під час вивчення матеріалу, де є
відмінні і спільні риси. Матеріал може бути викладений лекційно, після чого
домашнім завданням має бути самостійне складання діаграми Вена вивченої
теми:
Діаграма структурує навчальний матеріал.
«Кубування». Учитель демонструє куб, на гранях якого пропонує учням
ключові слова – завдання для опрацювання проблеми з теми, де це доцільно.
Ключові слова – завдання для опрацювання теми «Значення хімії у
створенні нових матеріалів»:
– опишіть;
– порівняйте;
– проаналізуйте;
– застосуйте.
«РАФТ – Різні авторські форми текстів». Прикладом може бути
написання «Листа до Д.І. Менделєєва».
Методика роботи:
– індивідуальна робота над темою: використовується методика
«вільного письма» – кожен учень пише 5 хв., не зупиняючись, зв’язаний текст
на задану тему, вносячи свої конструктивні пропозиції та ідеї (5 хв., аркуші
паперу формату А-5).
– робота в парах: клас поділяється на пари, попарно вислуховують
результат роботи «вільного письма», складають спільний для кожної пари
текст на цю тему (7–10 хв.).
– робота в групах: кожна група прослуховує і обговорює тексти пар,
членів цієї групи, складає спільний проект з найкращих на думку більшості
членів групи конструктивних пропозицій та педагогічних ідей. Результат
заноситься на аркуш А-3 (10 хв.).
– презентація результату: спікери з кожної групи презентують
результати роботи власної групи (2–3 хв. – кожній групі, усього – 20 хв.) [4, 9].
Використання методу «Ажурна пилка» розглянемо на прикладі
вивчення теми «Значення хімії в розв’язанні енергетичної проблеми».
Учні поділені на початкові групи по п’ять – шість чоловік. Кожен член
початкової групи одержує трикутник певного кольору (червоний, жовтий,
зелений, синій, білий). Учні цих груп працюють над завданнями.
Завдання для 1-ї групи.
1. Традиційні джерела енергії: вугілля, нафта, природний газ, торф,
сланці, деревина.
2. Приклади традиційних джерел енергії в Україні.
Завдання для 2-ї групи.
1. Нетрадиційні джерела енергії: метанове бродіння побутових
відходів, гною; вітроенергетика, гідроенергетика; біопаливо.
2. Переваги цих джерел енергії.
Завдання для 3-ї групи.
1. Геліоенергетика.
2. Галузі, в яких можна використовувати геліоенергетику.
3. Від чого залежить успіх цього виду енергії?
Завдання для 4-ї групи.
1. Воднева енергетика.
2. Галузі, в яких можна використовувати геліоенергетику.
3. Від чого залежить успіх цього виду енергії?
Завдання для 4-ї групи.
1. Воднева енергетика.
2. Джерела водню.
3. Переваги й проблеми водневої енергетики.
Завдання для 5-ї групи.
1. Ядерна енергетика.
2. Проблеми ядерної енергетики в Україні.
Після завершення роботи початкових груп учні об’єднуються в
експертні групи за кольорами трикутників, в яких вони по черзі обмінюються
інформацією, отриманою в початкових групах. На це надається 10 хв.
На завершальному етапі учні повертаються в початкові групи й
обмінюються інформацією, отриманою в експертних групах. Під час
обговорення учні повинні виділити головне:
1. Основні джерела енергії на Землі. 2. Що спричинило появу
енергетичної проблеми й загострення її останніми роками? 3. Енергетична
проблема України. 4. Значення хімії у розв’язанні енергетичної проблеми.
Шляхи розв’язання енергетичної проблеми [1, 111–112].
Завершуючи огляд використання інтерактивних методів навчання в
загальноосвітніх навчальних закладах, зазначимо, що М.В. Вересова та
С.Ф. Решнова розробили методичні рекомендації вчителям хімії, які
базуються на основі використання інтерактивних методів на різних етапах
уроку, під час вивчення різних тем шкільного курсу хімії [2].
Використання інтерактивних методів навчання в методичній
підготовці майбутніх вчителів хімії.
Дослідження цієї проблеми передбачено розв’язання таких завдань:
1) підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів з методики
навчання хімії; 2) формування вмінь та навичок студентів, щодо використання
інтерактивних методів навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах.
Дослідження виявило, що інтерактивні методи навчання можна
використовувати в усіх організаційних формах навчання з дисципліни
«Методика викладання хімії»: на лекціях, лабораторних заняттях, самостійній
роботі студентів.
На лекціях з методики викладання хімії студенти одержують теоретичні
відомості про інтерактивне навчання, інтерактивні методи навчання хімії.
Конкретизація одержаних знань відбувається на лекціях, які висвітлюють
методику вивчення тем шкільного курсу хімії.
Ми визначили шляхи ефективного використання інтерактивних методів
на лекціях з методики викладання хімії: 1) у ситуаціях, які ілюструють
теоретичні положення лекції; 2) у ситуаціях, що імітують діяльність учителя
хімії, що використовує ці методи навчання. Ефективними на лекціях
виявились фронтальні методи інтерактивного навчання, зокрема, «мікрофон»,
«мозковий штурм» та інші, які сприяли збиранню якомога більшої кількості
ідей щодо методики вивчення окремих тем шкільного курсу хімії.
На лабораторних заняттях з методики викладання хімії
використовуються всі чотири групи інтерактивних технологій навчання.
Фронтальні методи інтерактивного навчання, зокрема, «мікрофон»,
«мозковий штурм» передбачають одночасну спільну роботу всіх студентів
підгрупи, присутніх на заняттях. Їх метою є з’ясування певних положень,
привертання уваги студентів до проблемних завдань у навчальному матеріалі
відповідної теми. Особливо ефективними виявились ці методи під час
з’ясування понятійного апарату, хімічної мови шкільного курсу хімії.
Серед форм групового навчання ефективними виявились робота в парах,
в малих групах. Як відомо, групова навчальна діяльність – це сукупна
навчальна діяльність невеликих за складом груп учнів, що діють в межах
одного класу [11, 18]. Залежно від змісту й мети навчання використовувались
різні варіанти організації роботи груп: «Діалог», «Спільний проект», «Синтез
думок» та інші [10, 7]. Під час роботи над спільним проектом групи працюють
над завданням різного змісту, що висвітлюють проблему зусібіч. По
завершенню роботи кожна група звітує. З відповідей представників груп
складають спільний проект, який реагує і доповнює група експертів.
Із методів навчання у дискусії використовували такі: «Прес», «Обери
позицію» та інші. Із ігрових методів навчання використовували рольові ігри –
моделювання уроків з хімії різних типів.
Окрім того, студентів знайомили з інтерактивними методами навчання,
адаптованими до курсу хімії загальноосвітніх навчальних закладів. Наведемо
кілька прикладів.
Робота в групах. Групові лабораторні досліди.
Лабораторний дослід 9. Реакція обміну між двома солями.
Мета. Дослідним шляхом вивчити умови перебігу реакцій між двома
солями.
Реактиви та обладнання. Розчини: натрій карбонат, натрій сульфат,
натрій ортофосфат, магній хлорид, барій нітрат, цинк сульфат, калій хлорид
(с=0,5 моль/л). Штатив з пробірками.
Техніка безпеки. 1. Будьте уважними, вибираючи реактивні склянки
для дослідів. Дотримуйтесь правил наливання рідин з реактивних склянок.
3. Ощадливо витрачайте реактиви.
Завдання. Дослідіть умови перебігу реакцій обміну між двома солями.
Індивідуальні завдання.
Перший учень: Na2CO3 і MgCl2
Другий учень: Na2SO4 і Ba(NO3)2
Третій учень: Na2CO3 і KCl
Четвертий учень: Na3PO4 і ZnSO4.
Інструкція.
1. В пробірку налийте розчин солі об’ємом 1 мл.
2. Додайте в пробірку рівний об’єм розчину другої солі.
3. Спостерігайте за ознаками реакції.
4. Напишіть рівняння можливих реакцій. Зазначте тип реакцій.
5. Перевірте результати дослідів один у одного. За якою ознакою
можна зробити висновок, що відбувалися реакції?
6. Зробіть висновок про умови взаємодії солей з солями.
Утилізація відходів. 1. Пробірки з осадами обережно збовтайте, потім
їх вміст змийте у банку для відпрацьованих реактивів.
Пробірки помийте і поставте сушитися догори дном у штатив для
пробірок. Приведіть в порядок робоче місце.
Розв’язання проблем. Навчально-дослідні завдання з теми «Фосфор
та його сполуки».
І рівень. 1. Дослідним шляхом підтвердіть якісний склад ортофосфатної
кислоти. 2. Дослідіть, як взаємодіють розчини натрій ортофосфату та магній
сульфату.
ІІ рівень. 1. Проведіть досліди, характерні для натрій ортофосфату.
2. Дослідіть, чи взаємодіє вапняна вода з розчином калій ортофосфату.
ІІІ рівень. 1. Практично здійсніть перетворення: Na3PO4 → NaOH →
Na3PO4 → Ba3(PO4)2. 2. Дано три розчини: натрій ортофосфат, натрій
сульфат і натрій хлорид. Дослідним шляхом визначте, де яка речовина.
Незакінчене речення. Хімічний диктант. Кисень.
Завдання. Дописати речення, вставити пропущені слова, записати
рівняння реакцій. Для відповіді необхідно записати номер завдання, а через
риску – відповідь: пропущені слова, рівняння реакції.
1. Кисень в лабораторних умовах добувають калій перманганату,
формула якого …
2. Розкладання калій перманганату можна виразити рівнянням …
3. Кисень в лабораторних умовах можна добути з гідроген пероксиду за
рівнянням …
4. У кисні горять … і … речовини.
5. Продуктами горіння речовин у кисні є …
Обери позицію (так, ні, не визначився). Хімічний диктант. Оксиди.
Завдання. Із запропонованих відповідей виберіть ті, які характеризують
властивості купрум (ІІ) оксиду (варіант 1), а які – сульфур(IV) оксиду
(варіант 2). Для відповіді необхідно записати номер варіанту, назву сполуки, а
потім, а потім – цифри, якими позначені правильні відповіді відповідного
варіанту.
1. Тверда речовина чорного кольору. 2. Безбарвний газ з різким запахом.
3. Оксид елемента із зміною валентністю. 4. Оксид неметалічного елемента.
5. Оксид металічного елементу. 6. Основний оксид. 7. Взаємодіє з водою,
утворюючи луг. 8. Водний розчин є кислотою. 9. Взаємодіє з лугами,
утворюючи сіль і воду.
Гра «Хімічний турнір».
Тема. Початкові хімічні поняття.
Мета. Перевірити та вдосконалити вміння учнів з хімічного
експерименту.
Методичні рекомендації. Гра проводиться під час узагальнення знань з
теми «Початкові хімічні поняття» у 7 класі. Тривалість 15–20 хв.
Правила гри. Клас поділяється на 3 команди відповідно до кількості
рядів лабораторних столів. На турнірі кожний учасник команди одержує
номер. Перед початком кожного етапу гри вчитель називає номера тих учнів,
які будуть приймати участь у грі. Команда, учасник якої першим виконає
завдання, одержує 3 бали, решта – 2,1 бали. Оцінює гру журі з учасників
команд.
Завдання турніру.
Етап 1. «Хімічне обладнання». Участь приймають по 1 учаснику від
команд. Перед кожним учасником лежать різні предмети лабораторного
обладнання (колба, пробірки, стакан тощо). Учитель називає предмет, учні
показують його, зазначають призначення.
Етап 2. «Ознаки хімічних реакцій». Приймає участь 1 учень від кожної
команди. Кожен учасник гри повинен пригадати і за 1 хвилину записати на
аркуші паперу ознаки хімічних реакцій. Учні зачитують свої записи,
демонструють один дослід з відповідною ознакою.
Етап 3. «Рівняння хімічних реакцій». Приймають участь по 3 учні від
кожної команди. Для кожної команди на дошці написано назви хімічних
реакцій. По команді перший учасник команди складає схему реакції,
розставляє коефіцієнти, потім – другий учень, а потім – третій.
Нами розроблена технологія підготовки майбутніх вчителів до
використання інтерактивних методів навчання хімії у загальноосвітніх
навчальних закладах, яка базується на діяльнісному підході, посиленні ролі
самостійної роботи студентів. Основу технології становить педагогічне
проектування (В.С. Безрукова), яке включає етапи: 1) підготовчий етап: аналіз
об’єкту проектування, вибір форм і методів забезпечення проекту; 2) етап
розробки проекту: створення цілісного проекту, його редагування і
оформлення; 3) заключний етап: мислене застосування проекту, його
корегування, прийняття рішення про застосування. На підготовчому етапі
студенти знайомились з об’єктом проектування: інтерактивними методами
навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (лекції, лабораторні заняття
з методики викладання хімії). На проектувальному етапі студенти моделювали
фрагменти уроків з використанням інтерактивних методів навчання
(лабораторні заняття, домашня самостійна робота). На заключному етапі
студенти аналізували розроблені проекти, проводили ігрове моделювання
уроків з використанням розроблених проектів.
Рівень сформованості вмінь студентів розробляти та використовувати
інтерактивні методи в навчанні хімії у загальноосвітніх навчальних закладах
перевіряли методом самоаналізу. В якості критеріїв використали індекс їх
вираження (Н.В.Кузьміна). Рівень сформованості відповідних вмінь високий і
варіює в межах 0,536 – 0,848.
Одержані результати можна пояснити завдяки посиленню стимулюючої
функції інтерактивних методів навчання, посиленню інтересу студентів до
майбутньої професійної діяльності. Значну роль інтересу у формуванні
творчої особистості відводив В.О. Сухомлинський: «Дитина буде відчувати
себе творчою особистістю…, коли розумова праця захопить її емоційну сферу,
коли досягнення істини буде уявлятися й результатом особистих зусиль» [7,
67].
Проведений педагогічний експеримент показав, що впровадження в
навчальний процес університету з методики викладання хімії проектної
технології підготовки студентів до використання інтерактивних методів в
навчанні хімії у загальноосвітніх навчальних закладах забезпечує ефективне
формування у майбутніх вчителів хімії необхідних професійно-методичних
вмінь та навичок, методичних компетенцій.
Подальші дослідження даної проблеми вбачаються у вивченні рівнів
готовності майбутніх вчителів хімії використовувати в навчальному процесі
інтерактивні методи навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Богданова Л.Є. Інтерактивні технології на уроках хімії. – Х.: Вид. група
«Основа», 2004. – 144 с.
2. Вересова М.В., Решнова С.Ф. Використання інтерактивних методів на
уроках хімії // Хімічна освіта в контексті Болонського процесу: стан і
перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції /
За заг. ред. В.П. Покася, В.С. Толмачової. – К.: НПУ імені
М.П. Драгоманова, 2006. – 308 с. – С. 149–151.
3. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Упоряд. Г. Мальченко,
О. Каретникова. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.
4. Колток Л. Використання інтерактивних методів під час вивчення хімії //
Хімія. Біологія. – 2005. – № 7(403). – С. 8–10.
5. Новий англо-український, українсько-англійський словник. 42000 слів. –
К.: Видавництво «Аконіт», 2002. – 359 с.
6. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі освітніх
технологій // Початкова школа. – 2004. – № 10. – С. 8–10.
7. Сухомлинський В.А. Павлышская средняя школа. – М.: Педагогика, 1969.
– 180 с.
8. Сучасний урок: інтерактивні технології: Наук.-метод. посіб. /
О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2003. –
192 с.
9. Шарко В.Д. Сучасний урок фізики. – К.: ТОВ «Фірма-Есе», 2005. – 220 с.
10. Шудлдик В.І. Технології інтерактивного навчання // Біологія. Хімія. –
2005. – № 52. – С. 2–23.
11. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність: теорія і методика: